Літопис рідного села - це зібрана по крупинці історія кожного жителя, кожного куточка, це зв’язані мотузкою пройдених років події, що творили історію села та його мешканців, а отже і України. А щоб історія маленької Батьківщини стала надбанням майбутнього покоління, щоб не загубилися безцінні факти та спогади старожилів, молоді активісти села: громадська організація «Сприяння розвитку села», на чолі з Сергієм Щербатюком, та Марія Гах, бібліотекар Рогізненської публічно-шкільної бібліотеки, створили проект «історія Рогізного єднає покоління», який здобув перемогу на конкурсі міні-грантів Рівненської обласної організації Українських бібліотечних асоціацій. Завдяки цьому світ побачила неповторна книга - однойменний краєзнавчий нарис. Тож минулої неділі у сільському будинку культури відбулася яскрава презентація книги, на яку були запрошені голова сільської ради Анатолій Панчук, старожителька Софія Нарусевич, вчитель з багаторічним стажем Емілія Дикун, прибули і гості з району: начальник відділу культури та туризму РДА Наталія Катерняк, директор Демидівської централізованої системи публічно- шкільних бібліотек Валентина Тимощук та методисти.
Розпочалася презентація зі слів ведучих, які перенесли присутніх у далеку сиву давнину, коли ще тільки зароджувалося село Рогізне. Перша письмова згадка про населений пункт датується 1545 роком. Уже у 1621 Рогізне пережило татарську навалу, а у 1871 році частину земель села було продано чехам, відтоді у селі з’явилася чеська колонія. Є відомості, що у 1887 році село налічувало 1075 мешканців, тепер значно менше. У 1921 році Рогізне, разом із західноукраїнськими землями, увійшло до складу Польщі, а рівно через 10 років тут з’явилася школа. Пережило село і Велику Вітчизняну війну, окупацію. Після початку відбудови у Рогізному збудували медпункт, створили колгосп «Правда», а також у 1958 році звели сучасний будинок культури. Визначним став для мешканців Рогізного 1961 рік, адже село електрифікували. Через чотири роки по тому відкрили обеліск воїнам-односельцям. А в 1991 році, зі здобуттям Україною незалежності, село увійшло у новий період історії. Усі ці факти, а також іще багато цікавого зібрано у книзі, адже ініціатори та автори цього видання мали на меті зберегти для молодого покоління історію рідного села, коріння свого роду, спогади та перекази, легенди та бувальщину, все, що складає історичну пам’ять села.
І книга дійсно вийшла змістовною, цікавою, легкою на сприйняття, вона досить ілюстрована, тут зібрано багато безцінних фотографій і все це завдяки хорошій справі, яку втілили у життя Сергій та Марія. Але у них нічого б не вийшло, якби не відчували підтримки влади як місцевої, так і районної, якби не відгукнулися на прохання допомогти місцеві фермери, які виступили спонсорами проекту: Ярослав Дорощук, Віктор Лещишин, Василь Галуза, Петро Іванюк, Микола Теслюк. Було б дуже складно реалізувати проект без підтримки керівника ФГ «Лан» Богдана Ткачука та виконавчого директора ТОВ «Волинська переробна компанія» Володимира Шурина, які хоч і не живуть у Рогізному, та не лишились осторонь доброї справи. І звісно, що книга не була б поєною та такою цікавою без розповідей сільських жителів, тож слова вдячності лунали і для Євстафія Шаранди, Софії Нарусевич, Юрія Дорощука, Ананія Марушкевич, Емілії Дикун, Оксани Маргосюк, Любові Дикун, Петра Пограничного, Марії Теслюк, Валентині Лічевській, Ананія Теслюка та Олени Рашко, а також багатьом іншим жителям села, які підтримали добрим словом, влучною порадою, поділилися фотоархівами. За наповнення книги були вдячні і районній газеті «Вісник Демидівщини», адже про славних мешканців Рогізного неодноразово розповідали і шпальти районки.
- Писати книгу було нелегко, - діляться автори, - доводилося багато працювати над пошуком матеріалу, опрацьовувати архівні дані району та області, ми стикнулися із безліччю матеріалів про минуле й сьогодення Рогізного, його мешканців. Про все і про всіх хотілося написати, бо тут живе багато простих, працьовитих, душевних людей, славних своїми ділами. Вони варті того, щоб їхні імена були на сторінках цієї книги. На жаль, охопити все не в силі, тож думаємо, що це не остання книга про наше село.
Зустріч продовжувалася і до слова було запрошено Наталію Катерняк, яка відмітила неабияку наполегливість авторів, важливість збереження інформації про село, адже пам’ять має схильність стиратися, а книги живуть вічно. Погодився з таким твердженням і сільський голова, запевняючи у підтримці таких славних починань і в майбутньому. Багато позитивного було сказано і Валентиною Тимощук, яка закликала читати книгу, адже саме в таких краєзнавчих нарисах-уся душа українського народу. До речі, відзначила, що історичні дані про села району та видатних його мешканців зібрані і в центральній бібліотеці, висловила надію, що буде можливість і в інших бібліотек створити власні книги про рідну місцину. До слова також запросили і Софію Миронівну, і Емілію Антонівну, які поділилися своїми життєвими шляхами.
На завершення Марія Гах продемонструвала слайди із фотографіями села та його мешканцями. Серед численних ретро фотографій виринали світлини знаних у селі господарів, старожилів, подружжів, які прожили у парі понад 60 років, а це Ананій та Ганна Грабовецькі, Василь та Галина Дорощуки, Євстафій та Євгенія Шаранди. Коли зустріч добігала кінця зал щиро аплодував в знак вдячності за пророблену роботу. Адже цей літопис - як спільний сімейний альбом, який, надіємося, згодом поповнюватиметься новими світлинами та подіями.
