Субота, 04.04.2020
Громадська організація "Сприяння розвитку села"
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Ресурсний центр ГУРТ

Наші партнери

РОГО Комітет виборців України Пролісок-Бердянськ

 

Літопис рідного села - це зібрана по крупинці історія кожного жителя, кожного куточка, це зв’язані мотузкою пройдених років події, що творили історію села та його мешканців, а отже і України. А щоб історія маленької Батьківщини стала надбанням майбутнього покоління, щоб не загубилися безцінні факти та спогади старожи­лів, молоді активісти села: громадська організація «Спри­яння розвитку села», на чолі з Сергієм Щербатюком, та Марія Гах, бібліотекар Рогізненської публічно-шкільної бібліотеки, створили проект «історія Рогізного єднає по­коління», який здобув перемогу на конкурсі міні-грантів Рівненської обласної організації Українських бібліотечних асоціацій. Завдяки цьому світ побачила неповторна книга - однойменний краєзнавчий нарис. Тож минулої неділі у сільському будинку культури відбулася яскрава презен­тація книги, на яку були запрошені голова сільської ради Анатолій Панчук, старожителька Софія Нарусевич, вчитель з багаторічним ста­жем Емілія Дикун, прибули і гості з райо­ну: начальник відділу культури та туризму РДА Наталія Катерняк, директор Демидівської централізованої системи публічно- шкільних бібліотек Валентина Тимощук та методисти.

Розпочалася презентація зі слів веду­чих, які перенесли присутніх у далеку сиву давнину, коли ще тільки зароджу­валося село Рогізне. Перша письмова згадка про населений пункт датується 1545 роком. Уже у 1621 Рогізне пережило татарську навалу, а у 1871 році частину земель села було продано чехам, відтоді у селі з’явилася чеська колонія. Є відо­мості, що у 1887 році село налічувало 1075 мешканців, тепер значно менше. У 1921 році Рогізне, разом із західноукраїнськими землями, увійшло до складу Польщі, а рівно че­рез 10 років тут з’явилася школа. Пережило село і Велику Вітчизняну війну, окупацію. Після початку відбудови у Рогізному збудували медпункт, створили колгосп «Правда», а також у 1958 році звели сучасний будинок культури. Визначним став для мешканців Рогізного 1961 рік, адже село електрифікували. Через чотири роки по тому відкрили обеліск воїнам-односельцям. А в 1991 році, зі здобуттям Україною незалежності, село увійшло у новий період іс­торії. Усі ці факти, а також іще багато цікавого зібрано у книзі, адже ініціатори та автори цього видання мали на меті зберегти для моло­дого покоління історію рідно­го села, коріння свого роду, спогади та перекази, легенди та бувальщину, все, що скла­дає історичну пам’ять села.

І книга дійсно вийшла зміс­товною, цікавою, легкою на сприйняття, вона досить ілю­стрована, тут зібрано багато безцінних фотографій і все це завдяки хорошій справі, яку втілили у життя Сергій та Марія. Але у них нічого б не вийшло, якби не відчували підтримки влади як місцевої, так і районної, якби не відгук­нулися на прохання допомог­ти місцеві фермери, які ви­ступили спонсорами проекту: Ярослав Дорощук, Віктор Лещишин, Василь Галуза, Петро Іванюк, Микола Теслюк. Було б дуже складно реалізувати проект без підтримки керів­ника ФГ «Лан» Богдана Ткачука та виконавчого директора ТОВ «Волинська переробна компанія» Володимира Шурина, які хоч і не живуть у Рогізному, та не лишились осторонь доброї справи. І звісно, що книга не була б по­єною та такою цікавою без розповідей сільських жителів, тож слова вдячності лунали і для Євстафія Шаранди, Софії Нарусевич, Юрія Дорощука, Ананія Марушкевич, Емілії Дикун, Оксани Маргосюк, Любові Дикун, Петра Пограничного, Ма­рії Теслюк, Валентині Лічевській, Ананія Теслюка та Олени Рашко, а також багатьом іншим жителям села, які підтримали добрим словом, влучною порадою, поділилися фотоархівами. За наповнення книги були вдячні і районній газеті «Вісник Демидівщини», адже про славних мешканців Рогізного неодноразово розповідали і шпальти районки.

- Писати книгу було нелегко, - діляться автори, - дово­дилося багато працювати над пошуком матеріалу, опра­цьовувати архівні дані району та області, ми стикнулися із безліччю матеріалів про минуле й сьогодення Рогізного, його мешканців. Про все і про всіх хотілося написати, бо тут живе багато простих, працьовитих, душевних людей, славних своїми ділами. Вони варті того, щоб їхні імена були на сторінках цієї книги. На жаль, охопити все не в силі, тож думаємо, що це не остання книга про наше село.

Зустріч продовжувалася і до слова було запрошено На­талію Катерняк, яка відмітила неабияку наполегливість авторів, важливість збереження інформації про село, адже пам’ять має схильність стиратися, а книги живуть вічно. Погодився з таким твердженням і сільський голова, запевняючи у підтримці таких славних починань і в май­бутньому. Багато позитивного було сказано і Валентиною Тимощук, яка закликала читати книгу, адже саме в таких краєзнавчих нарисах-уся душа українського народу. До речі, відзначила, що історичні дані про села району та ви­датних його мешканців зібрані і в центральній бібліотеці, висловила надію, що буде можливість і в інших бібліотек створити власні книги про рідну місцину. До слова також запросили і Софію Миронівну, і Емілію Антонівну, які по­ділилися своїми життєвими шляхами.

На завершення Марія Гах продемонструвала слайди із фотографіями села та його мешканцями. Серед числен­них ретро фотографій виринали світлини знаних у селі господарів, старожилів, подружжів, які прожили у парі понад 60 років, а це Ананій та Ганна Грабовецькі, Василь та Галина Дорощуки, Євстафій та Євгенія Шаранди. Коли зустріч добігала кінця зал щиро аплодував в знак вдяч­ності за пророблену роботу. Адже цей літопис - як спіль­ний сімейний альбом, який, надіємося, згодом поповню­ватиметься новими світлинами та подіями.

 

 

>>>  Книга і матеріали проекту  <<<

 

         

 

ЗМІ пишуть:

Зберегти історію села - наш обов'язок

Побачила світ книга про Рогізне

Ми у соцмережах

Facebook


Google+


Вхід на сайт
Пошук
Громадська організація "Сприяння розвитку села" © 2020
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz