Інвестиції в сільську культуру: варто чи ні?

  В одному з попередніх випусків газети розповідалось про ініціативу в селі Рогізне, де спільними зусиллями вдалось відновити кінопокази в місцевому будинку культури. Особливо це сподобалось дітям і молоді, які постійно цікавились анонсом на наступний вечір і залюбки проводили вільний час перед кіноекраном. Демонструвались веселі комедії, патріотичні фільми і ролики про сучасних героїв України. Наразі кіносеанси довелось припинити через відсутність необхідного обладнання. Проте всі вірять, що це не надовго і невдовзі будинок культури знову запросить друзів на кіно.

  Однак на заваді культурному відпочинку в селі може стати руйнування будівлі, в якій знаходиться будинок культури та публічно-шкільна бібліотека. Справа в тому, що внаслідок замокання і просідання ґрунтів стіни почали просідати, утворились жахливі тріщини, які чимраз збільшуються. Будівля зведена у 1967 році, тобто невдовзі виповниться 50 років культурному центру села. Півстоліття не минули безслідно і тепер огріхи проектувальників і помилки будівельників даються взнаки. По периметру стін не була влаштована якісна відмостка, не організоване водовідведення, тому опади потрапляли під стіни і створювали умови для зміщення фундаменту. Пізно тепер засуджувати тодішніх відповідальних за будівництво осіб, потрібно намагатись врятувати те, що є.

  - Наразі будинок культури в нашому селі є чи не найкращим з-поміж аналогічних закладів в селах Демидівського району. Розрахований на 300 глядачів, з просторим фойє, додатковими кімнатами, вдало розміщений в самісінькому центрі села – культурний заклад з такими характеристиками заслуговує на увагу і повноцінне використання, - зазначає завідуюча БК Галина Леонідівна Кушнірук.

  Такої думки дотримується і сільський голова Анатолій Володимирович Панчук, який має рішучий намір зберегти будинок культури для жителів села. Він впевнений, що потрібно не лише відремонтувати і укріпити несучі стіни, фундамент, а й провести капітальний ремонт приміщення як ззовні, так і всередині, щоб будинок культури відповідав усім сучасним вимогам і стандартам. З цією метою сільська рада пройшла процес погодження у відповідних інстанціях, забезпечила інженерно-геологічне обстеження ґрунтів, замовила проектно-кошторисну документацію. Загалом з бюджету було витрачено 38 тис грн.

  Проект був підготовлений рівненськими фахівцями у 2014 році, передбачає комплексну реконструкцію будівлі, створення комфортних умов праці персоналу та зручність відвідувачів, оновлення фасаду, перепланування підвального приміщення під тренажерний чи спортивний зал з душовими кабінами та санвузлами. Загальний кошторис згідно робочого проекту складає 2 706 тис грн, з них на капітальний ремонт і укріплення стін передбачено 1 341 тис грн.

  Чи багато це, зважаючи на сучасні ціни і вартість робіт? Скоріш за все, ні. Сума цілком реальна і підйомна для обласного бюджету. Проте, селу, де немає жодного промислового підприємства, ця сума не підйомна. Сільський голова вже не один раз бував у владних кабінетах з проектом, де намагався зацікавити керівництво в доцільності фінансування реконструкції. Наразі жодних дієвих пропозицій в пошуку коштів немає. Село залишається наодинці зі своєю проблемою, хоча на найвищих рівнях у державі декларується всебічна підтримка українського села і передбачаються величезні кошти на розвиток і підтримку. Фінансування можна було б віднайти у Фонді регіонального розвитку, однак у схваленій нещодавно програмі інвестиційних проектів урядовці передбачили лише один перспективний об’єкт на Демидівщині – школу у с. Вовковиї, де на будівництво твердопаливної котельні закладено 583 тис грн. Також у списку можна знайти план по реконструкції клубу в м. Дубно, на який передбачено 3,5 млн грн та інші проекти. Коли ж знайдуться кошти в державі для будинку культури в с. Рогізне – невідомо. Ні попередня, ні нинішня влада не бачить перспектив у вкладанні коштів в невелике село. Та іншої думки в самому селі. Жоден житель села не уявляє Рогізне без будинку культури, школи, дитячого садочка чи пошти. Цей мінімум соціальної інфраструктури – це все, що є у цих людей і без нього село буде зовсім інше…

  За оцінками незалежних експертів, такий стан речей може згубити будинок культури за 10 років. Тобто, вже наші діти не матимуть місця для  проведення святкувань, не буде приміщення для сільської бібліотеки, навіть збиратись на схід села чи проголосувати на виборах доведеться деінде.

Сергій Щербатюк,

голова ГО «Сприяння розвитку села»